Чубенко Василь ***
Заглянь у пам'ять, хто ми і чиї -
Там корінь наш у пестощах Начала.
Це нас земля з прапрадіда вінчала
На трон святий господарів її. І серце слухай. Чуєш його стук?
Чому ж тоді укляк в анабіозі?
Дай поміч ненці, стогнучій в знемозі,
Коли ти українець, не байстрюк. Та ти сліпий, до того ще й оглух,
В байдужості забувши про молитву,
І шабля часу, згострена на бритву,
Давно січе і тіло твоє, й дух. Тож схаменись, розбуркай свою суть,
Витягуй із безчестя другорядних,
Бо може буть, ганебним словом — зрадник
Не тільки я — й онуки назовуть.
| 
