У День скорботи на будинку Південноукраїнського національного педагогічного університету імені Костянтина Ушинського в Одесі було відкрито меморіальну дошку трьом Героям Радянського Союзу. Життя одного з них - Василя Мусіна - до війни було пов'язане з нашим містом: тут на шахті розпочався його трудовий шлях, тут він отримав направлення на навчання в Одесі. Пропонуємо до уваги читачів репортаж про цю урочисту подію. Володимир Моргуненко, Анатолій Коваленко і Василь Мусін мріяли про життєвий шлях педагога, але коли 22 червня 1941 року фашисти напали на рідну землю, стали на захист Вітчизни. Володимир Моргуненко, син українського селянина, в роки війни був народним месником, одним з очільників підпільної організації «Партизанська іскра». Вже в першій диверсійній операції за його участю було підірвано два ворожих потяги, понищено десятки вагонів і платформ з військовим вантажем та технікою. Гітлерівці вистежили підпільника і закатували весною 1943-го року. Анатолій Коваленко народився в Білорусі. Воював льотчиком 742-го окремого розвідувального авіаційного полку. На літаку Пе-2 здійснив 176 розвідувальних польотів, вистежив 23 замаскованих німецьких аеродроми. Сім разів його збивали. Але вцілів, вижив. По війні викладав у педагогічному інституті. Юність росіянина Василя Мусіна минула на Донбасі. За направленням робітничого колективу навчався в Одесі. А в грізні роки випробувань воював командиром взводу автоматників 211-го гвардійського стрілецького полку. Загинув, визволяючи Югославію. Точився запеклий бій за розширення плацдарму на березі Дунаю. Ворог хвилю за хвилею накочував контратаки. І в критичний момент сутички лейтенант ручним кулеметом знищив півсотні фашистів, захистивши позицію ціною власного життя. Невідомі біографічні факти про полум'яне життя героїв зібрали представники Одеської регіональної організації НСЖУ. Спілчани й стали ініціаторами увічнення синів трьох народів - українського, білоруського і російського - на одній меморіальній дошці. ... Лунає Гімн України. Майбутні вчителі зворушено слухають розповіді про студентів-добровольців 41-го. Це не лише данина пам'яті тим, хто здобув перемогу в найжорстокішій війні, це - своєрідний символ, звертається до присутніх Одеський міський голова Олексій Костусєв. — Ми все більше віддаляємося од того грізного часу, і уроки героїзму народу для нас набувають значної ваги. У церемонії відкриття пам'ятної дошки взяв участь голова Національної спілки журналістів України Олег Наливайко. Він зокрема сказав: - 22 червня - одна з найтрагічніших дат в історії України, народів колишнього СРСР. У кожній українській сім'ї цього дня ми згадуємо тих, хто не повернувся з війни, хто з перших хвилин того жахного світанку грудьми став на захист Батьківщини. Я згадую свого діда, що загинув під Запоріжжям. Слава героям, дяка за їх подвиг! Рота почесного караулу карбує крок, вшановуючи фронтовиків. Автор меморіального знаку - одесит Володимир Новиков. З ініціативи голови Одеської регіональної організації НСЖУ Юрія Работіна він виготовив і встановив: дошки пам'яті редакторові газети «Котовські вісті», міжнародному гросмейстеру з шахових композицій Віктору Мельниченку, виконавчому директору Міжнародної громадської організації «Одеське земляцтво», співавтору книжки «Що було на місці Одеси?» Володимиру Романюку, Герою Радянського Союзу Миколі Григорієвському, який загинув на фронті, курсантам Одеської військової академії. Так одеські журналісти сприяють увічненню відомих особистостей краю. Володимир Невмитий
Член правління НСЖУ
«Енакиевский рабочий» № 56 (13524)
| 
