Літературному об’єднанню Єнакієвого «Чумацький шлях» виповнилося 85 років
На базарчику в Єнакієвому, де городяни продають різноманітний крам, група донецьких письменників зупинилася біля імпровізованої розкладки з художніми книжками. «А Жуковський у вас є?» — напівжартома запитав один з літераторів. «Якщо вам потрібно, зараз дістанемо» — зраділа потенційним покупцям продавчиня. І відразу уточнила: «А який потрібно: отой чи наш?..»
Ми перезирнулися. По-перше, далеко не кожне промислове місто Донбасу має серед своїх почесних громадян сучасного письменника. А по-друге, оте визначення «наш» красномовно свідчило про ставлення єнакіївців до згаданого поета-земляка, який ще наприкінці 1950-х років робив тут перші кроки у літературі.
«Наш паровоз» – теж «наш»
Нові літературні клуби, студії чи центри останніми роками подекуди з’являються, немов усохлі ялинки на смітниках після закінчення новорічних свят. Причому це, схоже, саме той випадок, коли є резон згадати вислів «Нове — це добре забуте старе». Адже літературні гуртки та об’єднання свого часу працювали майже в усіх великих містах шахтарського краю. Втім, чому працювали? Вони й дотепер продовжують згуртовувати тих, хто має літературний хист. І одне із них — літоб’єднання «Чумацький шлях» у Єнакієвому, яке нещодавно відзначило своє поважне 85-річчя.
«Історія, на жаль, не зберегла для нас, чи були до 1917 року в нашому робітничому місті поети та прозаїки, — каже керівник об’єднання поет Василь Чубенко. — Мабуть, таки були. Зате достеменно відомо, що на металургійному заводі Російсько-бельгійського товариства деякий час працював Олександр Купрін, збираючи матеріал для повісті «Молох». Кілька місяців тут також жив Іван Ле, коли писав роман «Інтеграл». І хоч літературних осередків тут ще не було, серед представників міської інтелігенції ходили рукописні журнали-самвидави з віршами місцевих авторів».
Якщо довіряти дослідженням тутешнього поета Дмитра Радькова, перша публікація творів єнакіївців датується 1926 роком у літературному журналі «Забой» (нині «Донбас»). Серед авторів був і заввідділом районної газети «Знамя ударника» (тепер «Енакиевский рабочий») поет Анатолій Красний. І саме з Єнакієвого колись пішли в широкий світ слова його відомої пісні «Наш паровоз, вперед лети».
Сплеск літературної активності відбувся наприкінці 1930-х років. Потім настав спад, що припав на роки репресій та війни. Ті, хто вціліли, та молодші місцеві таланти згуртувалися навколо літоб‘єднання «Родник» при місцевій газеті. Очолював його Василь Пронський — автор роману «Друге дихання». А його колега Володимир Попов видав на-гора роман «Сталь і шлак», що згодом був удостоєний Державної премії СРСР. А на зміну вже йшли не менш талановиті автори, серед яких і поет-пісняр Михайло Пляцковський, пісні якого трохи пізніше співала вся колишня країна. Тут розпочинали свій творчий шлях Анатолій Кравченко та Станіслав Жуковський, які стали не тільки відомими поетами, а й згодом очолювали Донецьку організацію Національної спілки письменників України. Причому один із них удостоївся високого звання «Почесний громадянин Єнакієвого» — такий знак поваги літератори одержали вперше. Залишається тільки сподіватися, що не востаннє.
Матеріалів назбиралося на музей
У 1996 році літературне об’єднання міста металургів та шахтарів за ініціативою Дмитра Радькова, який тоді його очолював, отримало промовисту назву «Чумацький шлях». Таке перезавантаження дало змогу міцніше згуртуватися для спільного подолання проблем, які накочувалися на літературу та всю духовність і культуру дев’ятим валом. І якщо в деяких містах Донеччини подібні осередки припинили існування (приміром, тільки у спогадах залишилася літературна студія навіть у Донецьку, що діяла при організації НСПУ), в Єнакієвому змогли подолати негаразди. А ще тут продовжували відкривати нові імена талановитих поетів та прозаїків. Членами НСПУ стали Василь Чубенко (він очолює «Чумацький шлях» останні 13 років) та Микола Старусєв. Місцеві поети та прозаїки Ліна Ефендієва, Стела Маслакова, Ніна Худотеплова, Юрій Орлов, Наталка Самойлова, Володимир Скнар та наймолодший Аркадій Вейц стали авторами не тільки колективних збірників, а й випустили свої книжки. А одну з вихованців об’єднання, Надію Лісову, вже рекомендували для вступу до НСПУ.
«Продовжуватимемо шукати і підтримувати талановитих молодих літераторів, отож з надією дивимося в майбутнє, проте не забуваємо й нашого славного минулого, — ділиться планами Василь Чубенко. — Історія нашого об’єднання дуже багата на відомі імена, і ми зібрали чимало цікавих документів та експонатів. Маємо намір відкрити в Єнакієвому літературний музей «Чумацького шляху», де експонуватимуться, зокрема, матеріали про письменників, які причетні до нашого міста. Звичайно, самотужки це буде важко зробити, тому сподіваюся, місцева влада та меценати нам допоможуть».
…Ми виїжджали з Єнакієвого, коли дахами будинків лопотів холодний зимовий дощ. Він гучно тарабанив по даху маршрутки, і тому водій додав звуку в приймачі, де саме Юрій Антонов виконував відомий хіт «Крыша дома твоего». «Наші люди написали!» — не без задоволення промовив водій, не відриваючи погляду від дороги. Адже автор слів — Михайло Пляцковський, котрий свого часу шліфував поетичну майстерність під дахом єнакіївського літературного об’єднання, якому вже 85 років. Утім, точніше, поки що тільки 85.
Журнал Forbes опубликовал список самых уникальных мест для туризма. Антарктиду, Монголию, Северную Корею и прочие страны и города обошла Чернобыльская АЭС, которая в рейтинге экзотических мест занята первое место.
