Чубенко Василь В степах донецьких, між байраків,
Увитих порістом шипшини,
Обрамилась качиним кряком
Моя маленька батьківщина. В безсонні мрійного чекання
Палкий Дінець їй миє ноги,
І місяць зорі її чеканить
Без відпочинку, до знемоги. До солов'їного безсилля.
До хрипоти жабиних зойків,
До стану напівбожевілля
Дівочо-спраглих «айків», «ойків». До серця радісного крику,
Бажання світ увесь обняти...
В твоїм полоні я навіки,
Моя Донеччино хохлятна.
| 
