Чубенко Василь
Поету А.Кравченку
Ледь жевріє під попелом вогонь,
Окресливши вузьке рожеве коло,
Де, вкрившися теплом моїх долонь,
Заснула ніч принадно-напівгола.
Дивлюсь в минуле. Там — невдалий шлюб,
Життя пісного зважена дієта,
А хочеться тепла дівочих губ
Для серця зовсім сивого поета. І, пестячи очима дивний стан,
Опоєний коханням, наче трунком,
Не стримавсь, і запалені вуста
Втонули в ній жагучим поцілунком.
| 
