Чубенко Василь Календар обдурив, бо на ньому вже квітень,
А надворі хурделиця, хуга і мла...
Десь застряв в чагарях оживляючий вітер
Неспроможний розправити свого крила. Скаженіє зима, сипле в очі снігами...
Люди добрі, я змерз, обігрійте, молю,
Тільки дуже прошу, не ступайте ногами
В проморожену душу самотню мою. Загорніть в співчуття її зламану долю.
Обережніше, тихше, душа ще жива,
Тільки зовсім зомліла від горя і болю
І примерзли до вуст найтепліші слова. Не проходьте, прошу. Чи ви також холодні?
Та невже не лишилось ні в кого жалю?
Люди! Дайте тепла свого крихту сьогодні,
Я взаємно вас власним теплом наділю.
| 
