Чубенко Василь Женуть корів. Над чередою пил.
Останній промінь борсається в сині,
Я старанно в'яжу його в снопи,
Лаштуючи курінь малому сину. А він тим часом стражем поплавців
Уклякнув в очеретнім частоколі...
Я знаю, не забуде він ніколи
Рибалку першу й таїнства оці. Та то колись, а зараз ми й Парнас
На вогнищі пектимем жирних в'язів,
І коні мрій, зірвавшись з конов'язі,
Кружлятимуть в галопі коло нас.
| 
