Очерета... Очерета... Під сонцем сяє річки плесо... Оторопіло вклякли весла З німим питанням на вустах, А я, знесилений, тону У гущині твого волосся, І твоя юність ніжкой босой Торкає мрій моїх струну. Забуто все. І що у нас Розрив в літах років на тридцять. Нас мчить кохання колісниця І в неї впряжений Пегас.
|