Це у мене, мабуть, вiд природи.
З молоком материнським ввiбрав
Вiдчуття, що я родом з народу,
Що без нього я просто жебрак.
Його мова - це батькiвська хата,
Вона в листячку, сонцi - кругом,
Вона в мрiях дитячих крилатих,
В колисковiй дитинства мого.
Повз огуду, отруєнi жала,
Взявши в руки кленове весло,
Крiзь столiття до нас веслувала
Повноважним i мудрим послом.
Не цурайтеся рiдної мови,
Пийте, пийте нектар її сил.
В нiй краса українського слова,
Наших пращурiв голоси.
| 
