Ефендієва Ліна У місто дорога мене привела із села,
Там досі хрестини мої пам'ятає долівка.
Мені пощастило, я в хаті-білянці росла,
На пишнім городі цвіла, наче маківка, дівка. Пригадую обрій, залитий вишневим вином,
Духмяне горище, де потай гніздилися кури.
Читала бабуся мені «Отче наш» перед сном,
А грубник сюрчав, загубивши снодійні мікстури. Той спогад, як сон, незворотня часу течія,
А стіни з бетону нічого нового не радять.
Зависла в комп'ютері збуджена думка моя,
Шукає лежанку роками застуджена пам'ять.
| 
