Радьков Дмитро Чи пам'ятаєте ви, ніженьки,
як з перших же дитячих літ
нас владні хижаки
з-під вишеньки
по бездоріжжю всюди пішеньки
в розбещений погнали світ? У вас ще не було і досвіду,
до чого все навкруг, ви все ж,
хоч хмурий день, хоч ніч без просвіту,
ішли, неначебто у розвідку,
у безвість ту без краю й меж. Зимою в лісі ні від полоза,
ані від колеса слідів.
Ви ж в сніг вгрузаючи до пояса,
де боязно, а де й безбоязно
йшли уперед, і я радів. Давно життя переоснащено,
але з тих пір ми вже завжди
йдемо не там, де йти покращало,
де сил з лихвою кимсь затрачено,
а там, де трудно всім іти.
| 
