Радьков Дмитро Чи пам'ятаєте ви, ніженьки, як з перших же дитячих літ нас владні хижаки з-під вишеньки по бездоріжжю всюди пішеньки в розбещений погнали світ? У вас ще не було і досвіду, до чого все навкруг, ви все ж, хоч хмурий день, хоч ніч без просвіту, ішли, неначебто у розвідку, у безвість ту без краю й меж. Зимою в лісі ні від полоза, ані від колеса слідів. Ви ж в сніг вгрузаючи до пояса, де боязно, а де й безбоязно йшли уперед, і я радів. Давно життя переоснащено, але з тих пір ми вже завжди йдемо не там, де йти покращало, де сил з лихвою кимсь затрачено, а там, де трудно всім іти.
|