Радьков Дмитро ***
Я зрадив би
Як, мамо, давно Вас немає,
загублено в нетрях Ваш слід.
Ви там, де пурга замітає
замерзлі провалля боліт.
Ще ходять по вулицях вбивці
з хижацьким обличчям чужим.
Коли мені в північ не спиться,
я кару придумую їм.
Лиш камні німі не кричали,
коли Вас за грати тягли.
Здається мені, яничари
Вас теж на хресті розп'яли.
Всю зграю б в болотяну яму,
всіх, скільки б до купи зібрав!..
Я зрадив би Вас, коли б, мамо,
ненавидіть їх перестав.
| 
