Радьков Дмитро Коли тебе душать ще змалу
і кривдою, і лицемірством,
чим душу спасеш від навалу?
Презирством! Коли запряжуть, як скотину,
та ще й вивіряють на жвавість,
що в серці родитись повинно?
Зненависть! Коли рвуть, викручують руки,
щоб крики почути й благання,
що дасть тобі сили від муки?
Мовчання! Нема вже й надії ніскільки,
ось-ось і приставлять до стінки,
що мусиш іще ти зробити?
Катюгу убити!
| 
