Не стане мене i тебе -
нiчого не змiниться в свiтi.
Чи те голубе, чи рябе
Завжди буде небо вистiи.
Як сяяло сонце при нас,
так сяяти й буде довiчно,
курган у степу буде звично
на когось чекати щораз.
Тiнистий залишиться гай
й спiвучi дрозди десь у листi,
не тi, що ми чули нехай,
але все такi ж голосистi.
Народяться люди новi,
Життя вируватиме далi -
де радощi, де i печалi
й проблеми мiж тiм вiковi.
Космiчне усе i земне
Залишиться злiва ii справа.
Тобi лиш не буде й мене,
i саме в цьому вся справа.
| 
