Радьков Дмитро Заметіль вирує зранку,
заміта лісну ділянку:
якщо хто живий в ній є,
бережи життя своє!
Б'ють в дерева білі крила,
та ще ніби десь сокира
гатить в стовбур, замира:
переборює кура.
Стогне ліс, не зна поради.
Не вдивляйся — не впізнати,
де той захід, де той схід,
а гілки - колючий дріт.
Що лежить біля ялини,
прогляда з-під хуртовини?
Не колола — лісоруб... Труп.
| 
