Радьков Дмитро Пам'яті М.Л. Плотникова
Ти весь в душі моїй, в мені,
завжди тобою повні дні,
мій вірний друг, мій добрий вчитель,
мого сирітства попечитель
у завірюшній далині. Ось на уроці я твоїм,
ось ти прийшов в промерзлий дім,
приніс мені потрібну книжку,
даруєш сяючу усмішку,
й почнем про все ми аж до рим. Був в тебе Пушкін, був і Фет,
а в них поезії секрет.
А раз мені ти, сам бездомний,
приніс Шевченка томик скромний,
щоб вчився рухатись вперед. З тобою якось ширшав світ,
був ти для мене щит і гід,
не так і далечінь чорніла,
і відчувались навіть крила,
хоча й не слабшав напад бід.
| 
