Радьков Дмитро
Кого б не кликав, все дарма,
вже й повернутися не в змозі.
Здається, і мене нема,
лежить хтось інший на підлозі.
Якесь чортяче тут кубло,
лише нагайки й морди злючі.
І сонце, на ніч як лягло,
так вже й не прозирне крізь тучі. Чиї це кров'яні сліди?..
Чому роздягнений, роззутий?..
Невже не все ? Хлюпнуть води -
й знов смерть почне свій танець лютий? Ні порятунку, ні порад,
все задихнулось від відчаю.
І ходить самовладний кат,
останні жертви намічає.
| 
