Радьков Дмитро Якби кривавий кат не вмер,
підкошений злочинним ділом,
то що воно було б тепер
з народом нашим поріділим?
Все б так щоліта, щозими
й везли нас в снігові завали,
щоб там самі для себе ми
палаци з криги будували?
Від світу білого б давно
закрились стінами глухими,
а він дивився б у вікно
й наказував співати гімни?
На це тримав він вірний курс,
Бувало, лиш цьому й радіє
до того ж безліччю спокус
підігрівав в нім чорт надії.
Рубали б ліс ми і в дощі,
і в нескінченні злі хуртечі,
й хлебтали б побригадно «щі»,
ширяючи ложками в глечик.
Що ще?
Хіба його ім'я
нам і без того слух не ріже?
Все ж дуже точно знаю я:
Вітчизна зраджена моя
розквітла б в трупах ще рясніше.
| 
