Радьков Дмитро Все одно прийде день, прийде час
відніміє пора ця зимова.
Гордо буде лунати між нас
українська проста наша мова. Не лише в старовинних піснях
чи в вузькому родинному колі,
а у всіх, кожну мить на вустах —
і на вулиці, й в сквері, й у школі. Положили ми вірну межу
між минулим і тим, що настане.
Вище рідної мови чужу
вільний син нізащо не поставить. Тільки те — не само по собі,
не за мить встане сонце привітне:
волю ми здобули в боротьбі,
в боротьбі наша мова розквітне.
| 
